Спочатку була вуаль...

 Я вже давно жила наміром присвятити окрему статтю саме вуалі, адже вона вся така загадкова, королівська, робить нас прекрасними та особливими.Це все зрозуміло, та стяття все не народжувалась. До сьогодні...      

  Саме сьогодні 11.01.11 в цей містичний день, мені подзвонила незнайомка, яка уточнювала, чи шукаю я ще вуалі. 
  Я згадала, що дійсно, ще якихось декілька місяців тому, я обшукувала всю Україну на наявність французьких вуалей. Як ви здогадуєтесь пошуки не увінчались успіхом, але бажання творити справжні капелюшки мене не покидало. Саме це бажання у вигляді нав'язливої ідеї стало швидкісним потягом, який помчав мене в Москву і стрімко зростив мою професійну обізнаність в галузі капелюшкознавства:-)
 Саме завдяки невеличким кольоровим сіточкам, які, як я дізналась мали продаватись на виставці Chapeou 2010, я вперше потрапила до Білокам'яної, яка, до речі, зустріла мене ніби рідна тітонька. Мабуть мій захват від такої кількості колег- капелюшників ( справжніх Millineri:-) оточив мене золотою аурою. Бо далі події вже не контролювались мною, а текли чарівним ангельським джерельцем:  мене почала фотографувати для журналу The Hat Magazine, його ж редакторка,   Carole Denford, яка потім подарувала один з випусків.   Саме на Chapeou  я познайомилась з Віолетто Литвиновою, потім допомагала їй у показі, потім записалась до неї у студентки. (Тепер успішно гризу цей непростий і дуже коштовний у всіх сенсах цього слова граніт:-)
 Це ще не кінець:  поки я була цим всим зайнята, на цій же виставці купили мого ж капелюшка і саме перед закриттям я встигла накупити омріяних кольорових вуалей. От яка небесна програма була виконана по доставці вуалей в Київ, та й в усю Україну.
  За цікавим збігом обставин вуалі довго не сидять вдома, вони вже з подружками капелюшками швидко знаходять собі чарівних власниць і разом з ними часто вирушають закордон. Знову до Москви, і навіть за океан у Штати.
  Оттакі чудеса можуть робити маленькі чарівні сіточки.
Можливо колись я напишу іншу історію про вуалі, але ця історія завуальовано була присвячена моїм ангелам охоронцям яким я надзвичайно вдячна!
Список моїх янголів, які мають в цьому житті фізичне тіло я опублікую в кінці історії, можливо ви там знайдете і своє ім'я, якщо ж ні, не засмучуйтесь, можливо ви проявите свою янгольську подобу в іншій історії.
 Історію описала Ілона Щаслива - майстер Щасливих Капелюшків.
 Всі капелюшки на фото від Студії Щасливих Капелюшків.
(Виняток Віолетта Литвинова, вона ще не встигла у нас замовити:-)

Ось фото моїх особливих клієнток:








А ось моя наставниця  Віолетта Литвинова
на показах колекції в рамках Chapeou 2010:




 Обіцяний список фізичних янголів, без яких можливо нічого б не відбулося:
Марина Куценко, Каріна, Вячеслав та Наталія Бобровські, Сім'я Щасливих, Назаренко Оксана та Юля, Ірина Герасімова, Лєна Петренко, Катерина Бардадим, Наталія Князєва, Віолетта Литвинова,  Марі Мальована, Оля Ларіна та багато інших.
Всім величезне дякую!






Коментарі

  1. Розкішна історія - так вишукано і динамічно!:)
    Давайте писати такі красиві салонні детективи про капелюшки - ну як рекламні історії.
    Мені дуже твій стиль подобається!
    І капелюшки і вуалі і фотки - розкішно і дуже приємно у атмосферу твого блога занурюватися:)).
    Перша клієнтка - дуже красива (можливо томущо обличчя незнайоме:)), решта теж мила.
    Радісно бути в числі ангелів і щасливої власниці капелюшків!

    ВідповістиВидалити
  2. Дякуємо тобі! Ти надзвичайна:)

    ВідповістиВидалити
  3. Дякую-дякую!!!Всім-всім-всім!
    Мені теж радісно, що вам сподобалось!
    До нових співпраць:-)

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Квіти та бантики - це так жіночно!

Капелюшки з соломки сінамей для мами і донечки.

Вінок-корона "Осінній подих"